Полтава Фото - актуальні фотографії вулиць, будинків та подій Полтави

Приблизно в ті ж роки газета "Советская Россия" повідомляла, що під Владимиром був знайдений білий гриб таких розмірів: діаметр шапинки -46 см, висота гриба - 40 см, діаметр ніжки -26 см, важив він понад 6 кг.

У 1978 році «прославився» білий, знайдений під Ленінградом, який важив 1,5 кг, мав шапинку 24 см у діаметрі, а ніжку 11 см.

А от севастопольцю Олегу Чепану пощастило знайти у листопаді 2006 року білий гриб вагою 1 кг (це більше ніж в 10 разів перевищує норму). Висота гриба - 50 см, діаметр шапинки 20 см, діаметр ніжки 10 см. Свою здобич грибник їв чотири дні (газета «Комсомольская правда. Украйна», від 22.11.2006 p.).

Італійський селянин знайшов у лісі на околиці міста Барі (Південна Італія) гриб вагою 32 кг і заввишки 1 м і 10 см. Для його транспортування з села привели ослика з возиком (з газети "Труд" від 5.10.1973 p.).

В урожайні роки в саму грибну пору – серпень - вересень гриби ростуть рясно, багато з них з'являються не поодиноко, а супліддями (по кілька грибів, що зрослися), великими групами. У серпні 1980 року в районі Малина (Житомирська область) було знайдено "букет" із 17 білих грибів, що зрослися, а в тому ж місяці 1981 року в Мурманській області одному з грибників пощастило віднайти "сім'ю" підосичників - 42 міцних красенів, вирослих з одного "кореня"! Мешканець Єкатеринбурга Черних В.О. знайшов грибну друзу - 36 "братів" червоноголовців також з одного кореня".

Перше місце по величині серед грибів займає дощовик гігантський. Його незвичайні розміри (до 80 -100 см у діаметрі й 20-25 кг ваги) спонукали спеціалістів дати йому красномовні наукові назви, які й до цього часу залишаються синонімами: Langermania gigantea, Lycoperdon maximum, Lycoperdon gigantea, Calvatia gigantea. У молодому віці з цього гриба готують смачні страви. Висушені кусочки в селах застосовували як кровоспинний засіб. Крім того гриб використовували пасічники. Оскільки запалений кусок цього гриба згорає дуже повільно і сильно димить, пасічник, займаючись вуликом, запалював кусочок гриба, щоб заспокоїти бджіл. І ще один рекорд дощовика: його велетенське плодове тіло діаметром 30 см може містити до 7 млрд. спор.

Правда, не всі спори проростають, і не з усіх з'являються гриби. На щастя, величезна більшість з якихось причин гине. Так, саме на щастя. Тому що, якби з кожної спори одного тільки дощовика проростали гриби, то зібрати їх можна було б у козубок розміром...з нашу планету! Полічити спори одного дощовика неможливо ні за один день, ні навіть за рік. Десятки тисяч років знадобились би для цього людині, яка працювала б по 24 години па добу.

У дощовика дуже багато спор. Але в шампіньйона їх приблизно в десять тисяч разів більше! Щогодини шампіньйон виділяє близько 40 млн. спор. Дещо менше їх у трутовика - плодове тіло середніх розмірів утворює до 25-30 млрд. спор. Одне плодове тіло червоного мухомора за 5-6 днів свого існування утворює до 575 млрд. спор.

Дощовик, знайдений на вигоні біля села Синява Рокитнянського району Київської області, мав близько 40 см у діаметрі і важив майже 7 кілограмів.

У вересні 1980 р. у Костопільському районі Рівненської області було знайдено дощовика вагою 8 кг; у жовтні 1981 року у Вінницькій області виявили одинадцятикілограмового гриба - гулівера. Але й це не межа. Судячи з газетної "грибної" хроніки, чемпіонський титул (у крайньому разі 1980-1981 років) завоював трофей грибника із міста Богсдорфа (ФРН), який заважив понад 20 кілограмів.

В Угорщині був знайдений величезний гриб-дощовик діаметром 187 см і вагою 14 кг.

У 1988р. в гірській області Канадзава в Японії було знайдено гриба, який не вміщався ні в який звичайний кошик. Його довелось перевозити у грузовику! Здивував усіх цей гриб не лише розмірами, але й достойною вагою, затягнувши на 168 кг. Пояснити появу такого гриба в наші дні виявилось не складно: грунт у Канадзава вулканічного походження. Він багатий мікроелементами. Тут у сприятливих пропорціях випадають теплі дощі. Але такі велетні рідкісні. В масових же зборах найбільші гриби бувають величиною з добрий кавун . Очевидно мова йде також про дощовики.

У липні 1963 р. в маленькому дворику на Віковій вул. Москви машиністка Є.Кульман серед квітів виявила білу кулю, що нагадувала величезний гарбуз. Коли гриб зважили, в ньому виявилось 5 кг 700 г. Діаметр цього величезного дощовика - 32 см, розмір по колу -1 метр і 6 см. Тобто, ці гриби здатні виростати і в урбанізованому середовищі великих міст.

У 1984 р. на Брянщині знайшли три дощовики. Але яких! В одному виявилось 8 кг, в другому -12, ну а третій потягнув на всі 20 кг.

Незвичайний урожай таких дощовиків видався на городі родини Базанових з Киргизстану. Між рядками овочів і зелені з'явилося кілька сліпучо-білих куль. Один з грибів, що причаївся під кущем малини, був величезних розмірів. Зрізали його і стали зважувати. На вагах не вистачило шкали. Довелося зважувати частинами -12 кг! Такого гриба вистачило б на ціле весілля.( Газета "Известия" від 6 липня 1980 р. №132).

Рідкісна грибна удача випала на долю Г.Кирияка з молдовського села Оланешти: вага знайдених ним шести дощовиків перевищила ЗО кг! Досвідчений грибник Г.Кирияк давно запримітив місце біля старої птахоферми. Там завжди, особливо після дощу, чекав його непоганий урожай. На цей раз дощовики нагадували скоріше гарбузи. Вага найбільшого з них сягала майже 7 кг. Дощовик-чемпіон, знайдений того сезону в Молдові, важив 14 кг.( Газета "Известия" від 17 вересня 1980р.№244)

А взагалі, за висновком учених, подібні родини грибів-велетнів рідкісне явище, оскільки вони не полюбляють сусідства собі подібних.

Ще помічено, що ці гриби не зв'язані з корінням якихось дерев і частіше виростають на зовсім відкритих місцях.

До речі, дощовик гігантський має властивість раптово з'являтися у певній місцевості і так же раптово зникати, що до цього часу є загадкою для мікологів.

Серед грибів трутовиків також зустрічаються справжні велетні. їх плодові тіла досягають досить великих розмірів. У літературі є повідомлення, що в Англії у 1821р. на ясені виросло плодове тіло трутовика лускатого рекордного розміру: з діаметром шапинки 226 см при масі 34 фунти (15,42 кг).

Своєрідними рекордсменами бувають цікаві й дуже рідкісні гриби-барани із роду трутовиків - зонтичний і кучерявий (латинського - грифола або поліпіл). Гриби ці бувають дуже великими, до 4-6 кг. Від решти трутовиків вони відрізняються тим, що мають деревовидно-розгалужене плодове тіло з багаточисленними шапинками (від кількох десятків до двох-трьох сотень, а інколи до тисячі!).

У народі цей гриб називають "грибним щастям". Житель м. Пермі С.Кубінов кілька років "полював" за грибом-бараном. І, коли вже майже зневірився у своєму пошукові, знайшов двокілограмового "барана" неподалік від гамірливого сибірського тракту. На одній ніжці умістилися сотні тонких сірих шапинок, схожих на пелюстки квітки. Так С.Кубінов став одним з найщасливіших грибників: це був восьмий за рахунком гриб-баран, зареєстрований на території всього колишнього Союзу (очевидно у 80-ті роки ХХст.).

Невідомо, чи до цього реєстру входить неймовірна знахідка грибника П.Строітелєва з м. Донецька, про яку написано у щорічнику "Лес и человек" за 1980 рік.

Йому пощастило побачити рідкісне видовище, яке і уві сні не присниться: він знайшов одразу сім кучерявих грибів-баранів, величиною з невелику капустину кожний. До кошика ледве помістились усього лише три барани. Для решти довелось зняти сорочку. Йому і раніше доводилось зустрічати у лісі грибні дива: знаходив вісім підосичників, що виросли під однією шапинкою-дахом. А одного разу пощастило знайти білого гриба, на якому росли, один над другим ще два. утворивши триповерхову піраміду висотою сантиметрів тридцять.

Якось колгоспниця Л.Ковальчук, що жила на Волині, ідучи лісом також натрапила на дивний-предивний гриб на два поверхи.

А на далекому Карельському перешийку, де серед соснових та ялинкових лісів буває нечувано багато грибів, також знаходили ще химерні триповерхові білі гриби.

В науці так пояснюють це цікаве явище природи. Один гриб виростає на другому, коли плодове тіло одного гриба починає розвиватись на певній глибині і, виростаючи, наштовхується на друге плодове тіло, що почало розвиватись пізніше у трошки вищому шарі ґрунту. Нижнє плодове тіло з силою починає виштовхувати верхнє, внаслідок чого відбувається вростання ніжки верхнього грибка "прищепи" в шапинку спіднього "підщепи". А назовні вилізе уже сформований "двоповерховий" гриб. Таке зрощення можливе за дуже дощової погоди в урожайних на гриби місцях. За сприятливих погодних умов в урожайні роки зародки грибів часто розташовуються близько один до одного або поряд. В таких випадках плодові тіла грибів, розвиваючись, зростаються при основі і на світ з'являється дружня сімейка.

Гриби ставлять "рекорди" і в швидкості росту. Як уже відзначалось, ті ж білі ростуть у тисячу разів швидше, ніж звичайні рослини, і в десять разів швидше від "абсолютного чемпіона" по росту - бамбука. Але відповідно і вік їх не довгий. Більшість шапинкових грибів виростають за 3-6 днів, а старіють і гинуть через 10-14 днів. Однак є серед них і довгожителі. Це гриби, що входять до складу лишайників, які живуть до 600 років. Дерев'янисті плодові тіла трутовиків живуть на деревах 10-20 років.

Недовговічність характерна для соковитих плодових тіл. Сухіші плодові тіла, або ті що можуть переносити тимчасове висихання, бувають довголітніми.

Що стосується грибниці, то у більшості грибів вона багаторічна, про що свідчать, зокрема, "відьомські кола". На сьогодні причини утворення таких кіл - не таємниця грибного царства. Грибниця шапинкових розростається в усі боки радіально. Спостереженнями встановлено, що вона щорічно просувається вперед в усі боки десь на 10-20 сантиметрів, не більше. Нитки грибниці всередині кола швидко виснажують грунт, їм нікуди рости, і вони поступово відмирають. Зовні кола, навпаки, розростаються, розповзаються в усі боки на свіжі місця. І коли на кінцях ниток грибниці зав'язуються плодові тіла - гриби, то вони розміщуються по колу. Щороку коло стає все ширшим, а через 15-40 років "відьомські кола" у наших лісах, якщо не руйнувати грибниці, сягають 3-5 метрів у діаметрі.

Подекуди можна побачити дуже великі "відьомські кола", діаметром на сотні метрів. Вік таких грибниць буває 200-500, а то й більше років. Так, у преріях штату Колорадо (США) спостерігали "відьомські кола" не менше як 400-річного віку і фрагменти кола віком не менше 650 років, причому діаметр цих кілець був близько 200 метрів. А в лісах Бразилії знайдено "відьомське коло" віком у 1500 років. У заповідних цілинних степах України і донедавна зустрічались кола шампіньйона, діаметр яких сягає 80 м.

У тих місцях, де грибниці трапляється якась перешкода, наприклад, дерево, вона відмирає, а потім знову заповнює розриви і росте далі по колу.

Але частіше не це порушує правильність кіл. У наших лісах кола грибниць розривають численні відвідувачі, витоптує худоба. Особливо спустошливих руйнувань завдають грибниці деякі збирачі, які шукаючи грибів, по-варварському розворушують палицями лісову підстилку, перевертають мох. В таких місцях грибниці не в змозі "заліковувати" розриви своїх кіл. Ось чому в наших лісах важко зустріти розміщення по колу багатьох видів, особливо По центруцінних їстівних, шапинкових грибів. Автору доводилось бачити кола різних розмірів, утворені переважно неїстівними та невідомими грибами, за якими не "полюють" збирачі. А от у Ленінградській області в 1970 р. було знайдено коло з сорока двох підосичників.

Уже згадувалося про гриби «надберезовики», які виростають полярного літа у лісотундрі вищими за карликові берези: підберезники та підосичники. Але виявляється, бувають і гриби – підводники! Як розповів Рябіко Г.Д., - якось після великиз дощів у Сумській обл. стався літній паводок, що затопив і частину осикових узлісь, на яких встигли густо вирости червоноголові підосичники. Видовище було неймовірне: крізь прозору воду виднілись гриби, які доводилось збирати у гумових чоботях!

Матеріали статті дозволяється використати відповідно до ліцензії [http://www.gnu.org/copyleft/fdl.html GNU FDL]