в Полтаві занадто багато цікавих місць та подій, які необхідно сфотографувати, і якщо Ви не носите фотоапарат з собою, а маєте мобільний камерофон - ця збірка статей буде у пригоді.
збірник документів і матеріалів, з яких можне дізнатися, як невеличке поселення, що служило фортецею, виросло у велике місто з розвиненою промисловістю та культурою за більш як 1100-літню свою історію
Протягом другої половини XVII ст. характер стосунків між Московською державою та Гетьманщиною, закладений Переяславською угодою 1654 р., зазнав суттєвих змін. Згідно з домовленостями (хоча оригінальний текст угоди не зберігся), козацька держава мала широкі права у зовнішньополітичній сфері, зберігала окремішній суспільно-політичний та адміністративно-територіальний устрій, збройні сили, фінансову систему і законодавство.
Така адміністративно-політична автономія відповідала інтересам української старшини, яка вірила в те, що, відходячи в свій час від Польщі до Московії, вона просто міняє один протекторат на інший. Козацька верхівка, вихована в традиціях річпосполитської політичної культури, розглядала укладення союзу як добровільний крок, що ґрунтувався на взаємних зобов'язаннях сторін. Проте Москва дивилася на угоду в контексті ідеї імперського самодержавства (т. зв. «Третього Риму») — як на перший крок до встановлення повного політичного контролю над Гетьманщиною. Зіткнення цих двох несумісних тенденцій спричинилося до низки українсько-російських конфліктів, у яких вирішувалася доля української державності. На зміст домовленостей Гетьманщини з Московським царством фатально вплинула Руїна другої половини XVII ст., коли суперечки всередині української еліти й козацтва збіглися з великим переділом територій у Центрально-Східній Європі, який супроводжувався війнами й тривалим дипломатичним протистоянням найпотужніших держав цього регіону.
Якщо в часи революції Хмельницького українська держава у формі Війська Запорозького грала роль активного суб'єкта міжнародних відносин, то тепер, під впливом внутрішньої нестабільності й зовнішніх втручань, вона поступово цю роль утратила. Уже в 60-ті роки XVII ст. землі держави Хмельницького стають предметом торгу між сусідами, зацікавленими в їх поділі. Козацькі еліти по обидва боки Дніпра упродовж наступного періоду намагалися грати на зіткненні інтересів сусідів-претендентів на українські території, періодично прагнучи взяти ініціативу до своїх рук, однак вони так і не спромоглися відновити територіальну цілісність Гетьманщини.
Підписання Андрусівського перемир'я 1667 р. та Вічного миру 1686 р. між Московською державою та Річчю Посполитою остаточно визначило поділ українських земель між цими монархіями, віддавши до рук Кремля повну свободу дій щодо козацької автономії на найближчі десятиліття.
