в Полтаві занадто багато цікавих місць та подій, які необхідно сфотографувати, і якщо Ви не носите фотоапарат з собою, а маєте мобільний камерофон - ця збірка статей буде у пригоді.
збірник документів і матеріалів, з яких можне дізнатися, як невеличке поселення, що служило фортецею, виросло у велике місто з розвиненою промисловістю та культурою за більш як 1100-літню свою історію
Сердюцький полковник, видатний воєначальник. Чечелі належали до старовинного роду литовської шляхти Судимонтовичів із Хожви. Пращур Чечелів дістав у 1434 р. від Жигимонта Кейстутовича Хожовську волость у Віленському воєводстві. Батько Дмитра — Василь Семенович із Брацлавського воєводства — належав до покозаченої шляхти, яка трималася політичної програми Івана Виговського, прагнучи побудувати в Україні козацький аналог Речі Посполитої. Починав свою службу, як і чимало інших представників правобережної шляхти й старшини, виконуючи відповідальні доручення гетьмана Івана Самойловича. Був гетьманським дворянином (1676), згодом призначений наказним сердюцьким полковником (1680). Брав участь у Першому та Другому Кримських походах (1687, 1689), в обороні Гаванської фортеці (1696), ліфляндських кампаніях (1700-1701), обороні Печорського монастиря (1701). Протягом 1704-1708 рр. полк Чечеля постійно супроводжував ставку гетьмана Івана Мазепи. За правління Мазепи кар'єра Чечеля досягла свого найвищого піднесення. Увійшовши до кола найближчих гетьманських «конфідентів», сердюцький полковник мав велику довіру з боку регіментаря й був посвячений у його найпотаємніші плани. У сумнозвісному доносі Кочубея йшлося про те, що сердюки Чечеля, як особиста варта гетьмана, були задіяні у підготовці замаху на Петра І. Наприкінці жовтня 1708 р. полковник Дмитро Чечель був залишений гетьманом комендантом Батурина — до останньої миті він обороняв місто від російського війська.