в Полтаві занадто багато цікавих місць та подій, які необхідно сфотографувати, і якщо Ви не носите фотоапарат з собою, а маєте мобільний камерофон - ця збірка статей буде у пригоді.
збірник документів і матеріалів, з яких можне дізнатися, як невеличке поселення, що служило фортецею, виросло у велике місто з розвиненою промисловістю та культурою за більш як 1100-літню свою історію
Воєнні дії почалися в 1700 р. з облоги саксонським військом «балтійської брами» — Риги, яка належала шведській короні. Водночас данські війська висадилися у Голштинії, союзниці Швеції. Попри те, що на боці Карла XII виступили великі морські держави Англія та Голландія, вирядивши до Копенгагена ескадру адмірала Рука, весь тягар протистояння з мілітарною потугою сусідів мала винести саме Швеція. Сприятливою обставиною, яка дозволяла молодому шведському королеві (йому йшов 18-й рік) розраховувати на успіх, була повільність і неузгодженість дій супротивника. Король прекрасно усвідомлював, що наразі союзники ведуть бойові дії відносно невеликими силами, але зі вступом у війну польської армії, а тим паче московської протидіяти їм буде набагато важче. Отже, слід було ще до появи на бойовищі «польського лиса» й «російського ведмедя» розбити ворожі сили поодинці. Поки данська армія, очолювана королем Фредериком IV, розвивала наступ у Голштинії, Карл зосередив під Карлскруною 20-тисячне військо, яке шведський флот блискавично доправив до данської столиці. Поблизу Копенгагена не було достатньо сил, аби протистояти такому десанту, і шведи стрімко підійшли до міста, погрожуючи його знищенням. Так було покінчено з першим супротивником — у серпні 1700 р. данська делегація підписала мирний договір зі Швецією, який передбачав вихід Данії з війни. Наступним об'єктом, обраним для нанесення удару, була саксонська армія, що тримала в облоговому кільці Ригу. Проте Август II, як тільки дізнався про розгром данців і просування каролінерів до Ліфляндії, згорнув табір і відступив у Польщу. За іронією долі наступного дня після того, як данські дипломати підписали у Травендалі мир зі шведами, Росія замирилася з Туреччиною, а ще через день оголосила війну Швеції. У ситуації, що склалася, московське військо, яке перебувало у Північній Прибалтиці, взявши в облогу один із ключових пунктів — Нарву, опинилося зі шведською армією сам на сам. Попри чисельну перевагу росіян, їхні сили не можна було порівняти зі шведськими, тож у листопаді 1700 р. царська армія була розбита й відкинута. Карл XII мав усі підстави тріумфувати: його план знешкодження союзників поодинці блискуче здійснився, і тепер належало лише закріпити успіх, змусивши капітулювати останнього противника — польського короля Августа II, який гарячково намагався заручитися підтримкою польських магнатів. Втім, як виявилося незабаром, війна зовсім не добігала свого кінця, а лише тільки розпочиналася...
