в Полтаві занадто багато цікавих місць та подій, які необхідно сфотографувати, і якщо Ви не носите фотоапарат з собою, а маєте мобільний камерофон - ця збірка статей буде у пригоді.
збірник документів і матеріалів, з яких можне дізнатися, як невеличке поселення, що служило фортецею, виросло у велике місто з розвиненою промисловістю та культурою за більш як 1100-літню свою історію
Один з найближчих сподвижників Петра І. Був слугою царського фаворита Франца Лефорта, а згодом — особистим камердинером Петра І. Завоювавши довіру й симпатію монарха, Меншиков супроводжував його у закордонних подорожах, воєнних виправах, поїздках по Росії. Довгий час був найближчим дорадником царя, не обіймаючи офіційних посад. У 1702 р. призначений комендантом щойно відвойованої у шведів фортеці Нотебург, а наступного року — губернатором найбільшої та найбагатшої з прибалтійських провінцій — Інгерманландії. Керував будівництвом Санкт-Петербурга, Кронштадта, корабельних верфей на Півночі. У 1704 р. одержав чин генерал-майора. Командуючи під час Північної війни піхотними та кавалерійськими з'єднаннями, відзначився у битвах при Каліші (1706), Лісній (1708) та під Полтавою (1709), був удостоєний чину фельдмаршала. Меншиков мав напружені стосунки з частиною «старомосковської» знаті, а також козацької верхівки, котра з презирством ставилася до непомірних амбіцій та жадібності «безродного» вискочня. У 1706-1707рр. він мав тривалий конфлікт з Іваном Мазепою. Після смерті гетьмана Скоропадського та скасування гетьманського правління Меншиков неодноразово конфліктував з керівництвом Малоросійської колегії, оскільки прагнув до розширення своїх маєтностей в Україні. У1709-1713 рр. командував експедиційними силами в Польщі, Курляндії, Померанії та Голштинїї. Протягом 1718-1724 та 1726-1727рр. був президентом Військової колегії. У1725 р. фактично посадив на трон Катерину І, двома роками пізніше заручив свою доньку з онуком Петра І. Ставши на короткий час неофіційним правителем імперії, Меншиков не зумів забезпечити собі підтримку гвардії та аристократії, був звинувачений у державній зраді, усунений від влади й засланий до Сибіру, де й помер 12.11.1729р.
