| Веприк — село Гадяцького р-ну, сільська Рада.
Розташоване на лівому березі р. Псла, по обидва боки його притоки р. Веприк, за 12 км від райцентру та за 16 км від залізничної станції Гадяч.
У 1990 році налічувалось 3680 жителів. А за роки незалежності зменшилося до 2915 осіб.
Найдавніше поселення виникло на давніх валах, що є залишками прикордонних укріплень, між Російською державою і Польщею в 16 сторіччі.
У пам'ять про події 1708-1709 років у Веприку встановлено пам'ятний знак.
1764 Катерина II віддала Веприк гетьману України Кирилу Розумовському.
У Веприку займались цукроварінням, ґуральною справою, діяв цегельного заводу. Діяли промисли ткацтва (виробництво полотна, ряден, скатертин) і кравецтва (пошиття свит, чумарок, піджаків). У 1900 році діяло 2 парових млини, цукровий завод та миловарня.
Під час німецької окупації до Німеччини вивезено 292 жителя, та майже повністю була спалена головна вулиця села.
У Веприку встановлено такі пам'ятники: В.І. Леніну (1967), воїнам-односельцям Другої світової війни (1958); Братська могила радянських воїнів, загиблих під час звільнення 1943 Веприка.
Відомі пам'ятки архітектури: Миколаївська церква та Успенська церква.
| 