в Полтаві занадто багато цікавих місць та подій, які необхідно сфотографувати, і якщо Ви не носите фотоапарат з собою, а маєте мобільний камерофон - ця збірка статей буде у пригоді.
збірник документів і матеріалів, з яких можне дізнатися, як невеличке поселення, що служило фортецею, виросло у велике місто з розвиненою промисловістю та культурою за більш як 1100-літню свою історію
Артемівка — селище міською
типу Чуііпського р-ну, центр сільс.
Ради нар. депутатів, якій підпорядковані села Жовтневе, Кохапівка, Степанівка, Шевченківка. Роз-
таш. за 54 км від Полтави та за
12 км від емт Чутове. В селі —
залізнич. ст., 5703 ж. (1990).
У минулому землі Артемівка належали
Є. П. Кочубею. 1761 зведено церкву. У центрі володінь
1903 засн. цукр. завод.
У процесі
будва утв. робітнич. поселення (48 родин). З цього часу почав
існ. х. Павлівка (очевидно, за
ім'ям внука Є. П. Кочубея — Павла Дурново). Цукровий з-д почав
працювати 1905. Все міси, населення було зайняіе вирощуванням
та переробкою цукр. буряків. Господарство вела Софія Петрівна
Дурново (дружина внука Є. П. Кочубея).
У 1910 на з-ді працювало
611 чол., 1912—проведено реконструкцію з-ду та збуд. вузькоколійну станцію. До 1917 з-ди виробляли 3,5 тис. пудів цукру на добу.
Рад. владу проголошено в січні
1918. 1918 село окупували нім.
австр. війська, потім петлюрівці,
а весною 1919 — денікінці. 6.ХІ1
1919 село було звільнено.
1925 з-ду
присвоєно ім'я Артема (див. Артема вулиця), я поселення одержало назву — Артемівка.
На
1926 населення Артемівка разом з відділками наліч. біля 300 сімей. У
квітні 1927 на Артемівській цукро
варні організ. швейну і взуттєву
майстерні, відкриті їдальня та лі
карня, 1930 — дитячі ясла. 1936
робітники і селяни одержали земельні ділянки під побудову особистих будинків та утв. адм. центр селищну Раду. 1938 селище переіменовано на селище міського
типу.
У період нім.-фашист, оку-
пації (4.Х 1941—20.ІХ 1943) до
Німеччини було відправлено 37
чол., страчено 7 членів КПРС,
знищено с.-г. реманент. Фашисти
забрали 225 коней, 1194 корони,
1267 свиней, 200 овець. З 1941 до
1943 на тер. села діяла підп. пат
ріот. група. Артемівка визволена бійцями
1-го батальйону 284 гвард. стріл,
полку 95 ї гвардії Полтав. стрілець
кої дивізії 5 ї ги. армії.
Цукроза
вод відбуд. і введено в дію 1950.
У селі знаходиться цукрокомбінат
з цукр. з-дом, авторемзавод, молокозавод, хлібзавод, автоколона
елеватор, паливний склад, радіо-
телевізійна майстерня, будинок побуту, АТС, хлібна база, торгова
сітка-робкооп, відділення зв'яз-
ку, відділення Ощадбанку, с. ш.,
районний міжшкільний учкомбінат, лікарня, дитячі садки, Будинок культури (на 400 місць), б-ка
(23 744 од. зб.). Уродженцем Артемівка
є укр. літературознавець і критик,
доктор філол. наук Г.М. Сивокінь.
У 1930—31 — на місц. цукро-
вому з-ді зав. клубом працював
рос. і укр. письменник Ф.Т.
Кравченко, у 1931 —1935 — співробітник редакції газ. о Більшовик
Полтавщини», У центрі селища
1959 встановлено пам'ятник В.І.
Леніну та Артему пам'ятник
на кладовищі споруджено пам'ятники: (1959, реКОНСтр, 1984) на
могилі Героя Рад. Союзу Г. С.
Кабакомак (1909-59), 1974 —
на могилі Героя Соц. Праці А.Л.
Заєць; 1975 па могилі Героя
Соц. Праці Ф.І. Калантаєвського,
(1907—75) — на могилі воїна-афганця В.Г. Максименка (1955—
82).
На вулиці Миру в Артемівці знаходиться братська могила рад. воїнів,
які загинули під час визволення Артемівки від гітлерівців та пам'ятник
(1956) воїнам односельцям, полеглим на фронтах Великої Вітчизн.
війни. На залізнич. станції 1975
встановлено Пам'ятний знак на
честь військ, частин і з'єднань, які
звільнили Артемівкe від фашист, загарбників. Па нп.-зх. околиці знаходиться група курганів з 10 насипів.
