в Полтаві занадто багато цікавих місць та подій, які необхідно сфотографувати, і якщо Ви не носите фотоапарат з собою, а маєте мобільний камерофон - ця збірка статей буде у пригоді.
збірник документів і матеріалів, з яких можне дізнатися, як невеличке поселення, що служило фортецею, виросло у велике місто з розвиненою промисловістю та культурою за більш як 1100-літню свою історію
Стаття Доля полтавських земель на Люблінському сеймі
цикл статтей "Під владою Речі Посполитої: II-а пол. XVI - I-а пол. ХVII ст."
2. Доля полтавських земель на Люблінському сеймі
Засідання Люблінського сейму розпочалися 10 січня 1569 р., а закінчилися лише 12 серпня того ж року. Вони проходили у складній суспільно-політичній обстановці. Польська сторона не мала на меті підписувати якісь нові умови, вимагаючи лише виконання попередніх домовленостей, перш за все, домагаючись від литовської сторони складання присяги на вірність Польщі та ліквідації окремішнього литовського уряду, вимагаючи створення єдиного сейму, який розглядав би справи Польщі та Литви як єдиної держави. Питання було поставлене настільки жорстко, що литовська делегація, не бажаючи втратити свою власну державність, відмовилася від укладення унії на таких умовах. Однак на вимогу польської шляхти король Сигізмунд-Август, будучи одночасно і сюзереном Великого Князівства Литовського, наказав литовській делегації повернутися до переговорів, що мало не викликало збройного протистояння між обома державами. Не бачачи виходу із ситуації, що склалася, та зважаючи на активний спротив литовців об'єднанню, король, використавши свої права сюзерена, окремими актами передає частину земель Великого Князівства Литовського до складу Королівства Польського.
Першими, 12 березня 1569 р., до Польщі королівським універсалом були приєднані Підляшшя і Волинь, а 5 червня окремим декретом - Київ та Київська земля: «Принимая во внимание справедливое желание послов, которыми доказывается, что Киев принадлежал королевству; принимая во внимание и взвешивая надлежащим образом свои обязанности в отношении к королевству и речипосполитой; взвешивая затем пользу и опасности, которые могли бы произойти, смотря по тому, будет ли присоединен Киев или нет; не желая как в других делах, так и в зтом Киевском деле отказывать речипосполитой в своей помощи, как истинный отец отечества; взвесив все вышесказанное, как пользу, так и опасности, видя наконец, что речьпосполитая желает, чтобы Киев присоединен был к королевству, соизволяет настоящим декретом присоединить его к королевству.». Що ж це були за докази? Як підстава для приєднання земель Київського воєводства до Польщі і основний аргумент цього рішення стали грамота на васальство київського князя Володимира Ягайлу 1388 р. та дворазове захоплення Києва поляками в XI ст. за князів Святополка та Ізяслава. Але справжня причина захоплення Києва та Київської землі полягала в тому, що «Киев ... составляет ворота ко всем областям, прилегающим к нему, т. е. к Волыни и Подолии. Киев служит преградою для всякого неприятельского вторжения и наблюдательным постом и крепостными воротами для обеих вышесказанных областей» Возможно еслибы поляки знали что в этом славном городе также можно будет когда то произвести ремонт генераторов стал бы ещё им желание.
Врешті-решт литовська делегація після таких королівських рішень віддала і себе і долю Великого Князівства Литовського на розсуд короля, у всьому поклавшись на його волю як сюзерена. 1 липня 1659 р. акт унії було підтверджено присягою. Відповідно до цього акту Велике Князівство Литовське і Корона Польська стали існувати як одна держава Річ Посполита на чолі із загально вибраним королем. Окремий його вибір у Литві, як і возведення на великокнязівський стіл, з цього часу не проводиться. Рада і сейми також повинні бути спільні і мали проводитися в Польщі. З цього часу, а саме з 5 червня 1569 р. землі Полтавщини, як складової частини Київського воєводства Великого Князівства Литовського, переходять під владу Польщі.
