в Полтаві занадто багато цікавих місць та подій, які необхідно сфотографувати, і якщо Ви не носите фотоапарат з собою, а маєте мобільний камерофон - ця збірка статей буде у пригоді.
збірник документів і матеріалів, з яких можне дізнатися, як невеличке поселення, що служило фортецею, виросло у велике місто з розвиненою промисловістю та культурою за більш як 1100-літню свою історію
Наприкінці квітня Карл XII починає стягувати під Полтаву головні сили своєї армії й бере місто в облогу. Цей маневр мав значною мірою демонстративний характер: король менше за все був зацікавлений у знищенні полтавського гарнізону та фортеці, справедливо розраховуючи, що шляхом їхньої блокади він зможе виманити головні сили російської армії на генеральну битву. Мазепина ставка, разом із королівською, розташувалася в с. Жуки. Частину гетьманського війська, зокрема запорожців, було висунено безпосередньо до меж Полтави: тут козаки рили шанці, зводили батареї та брали участь в обстрілі й атаках міського валу. Іншу частину своїх сил, зокрема компанійську кінноту та городових козаків, Мазепа зосередив на лівому березі Ворскли для ведення розвідки та відбиття російських рейдів.
Час швидко спливав, але не приносив очікуваного: сили шведів та їхніх польських союзників на Правобережжі були заблоковані росіянами. У середині травня російський корпус генерала Генріха Гольца завдав поразки литовському відділу Яна Казимира Сапєги, після чого Лещинський та Крассау були змушені відступити до Вісли. Нестабільність ситуації на Правобережжі та знищення росіянами Запорозької Січі — одного з чільних союзників на півдні — стримували вступ у війну Криму і Туреччини, на який так розраховував Мазепа та королівське оточення. Не було певності й щодо облоги Полтави, яка почала дедалі сильніше виснажувати знекровлені сили шведів.
Ми можемо лише здогадуватися, як почувався напередодні вирішального зіткнення з російською армією гетьман Мазепа. Досвідчений дипломат і політик, який більше надій покладав на успіхи проектованої ним коаліції, аніж на грубу військову силу, він не міг бути впевненим у сприятливому розвиткові подальших подій. Чим примарнішим ставав вступ у війну його потенційних союзників, тим більш очевидним було, що залишається покладатися лише на військову фортуну молодого шведського короля. У середині червня, схоже, вона почала йому всміхатися — впритул до Ворскли підійшли головні сили російської армії на чолі з Петром І, готуючись до переправи.
25-26 червня росіяни прибули до с. Яківці й розташувалися поблизу Полтави, де було зведено укріплений табір та лінії редутів.
