ВЕЛИКА БАГАЧКА (до поч. 20
ст.— Багачка) — смт, райцентр,
центр селищної Ради нар. депутатів, якій підпорядковані села Байрак, Буряківщина, Бутова Долина,
Гарнокут, Довгалівка, Затін, Мала Решетилівка, Пилипенки. Розтань па правому березі
р. Псла, за 82 км від обл. центру
таза 13 км від залізшім. СТ. Яресі,
кн. 6431 ж. (1993). Зася. па рубежі 16 і 17 ст. у ході козацької
колонізації Лівобережжя. Згідно
однієї з версія першим поселенцем
був козак Богач (звідси й назва
села). На карті де Боплана позначене як село
Богачка. З 1649 — сотенне містечко Миргород, полку. Богацька
сотня наліч. 256 чол., її козаки
брали участь у Північній війні
1700—21. Двічі (1648 та 1696) Б.
грабували й палили кримські татари. Початок закріпачення козаків Б. поклав універсал гетьмана
Д. Апостола, згідно з яким перші
6 дворів були віддані у власність
сотника А. Москаленка. Після
ліквідації полкового устрою на
Лівобережжі (кін. 18 ст.) Б. входила в склад Миргород, повіту
Київ, намісництва, з 1796 — Малорос, з 1802 — Полтав. губ.
1710 споруджено церкву Різдва
Богородиці (нова збуд. 1907), при
якій пізніше працювала школа.
1847 відкрилося парафіяльне училище. За переписом 1859 у селі —
428 дворів, 3771 ж., волосне правління; відбувалося 2 ярмарки на
рік; у 1910 — 603 двори, 3150 ж.
При дерев. Троїцькій церкві (1881)
були б-ка, жіноча церковнопарафіяльна школа (у 1912 — змішана). Населення займалося землеробством, вівчарством, дрібними
ремеслами. Під час революції
1905—07 місц. жителі М. М. Саренко та І. Ф. Супрунснко поширювали листівки революц. змісту.
У роки Лютневої революції 1917
агітац. роботу проводили більшовики Б. Калмиков, В. П. Чекалова та іп.
Рад. владу проголошено в січні
1918. У 1920 було створено комнезам, існували парт, і комсомол,
осередки. У березні 1923 Б. стала
центром сільс. Ради і ввійшла
до ств. Устивицького р-ну. З
1925 — райцентр Лубен, округу,
відтоді закріплюється назва Велика Б. У тому ж році ств. ТСОЗ,
до якого увійшло 300 селян. У
1926— 733 господарства, 3267 ж.
З заснуванням у 1927 кооператив,
т-ва «Промінь села» у В. Б. прийшло електричне світло. 1930 до Великобагачанського р-ну були приєднані Білоцерківський та Остап'ївськнй р пн. 1935 побудовано с. ш. Відкрилися лікарня та дитячі ясла. У роки нім.-фашист,
окупації (15.IX 1941—20.ІХ 1943)
у р-ні В. Б. діяли підпільна парт,
група та партизан. загін ім.
М. Гцорса на чолі з 3. А. Каленчуком. За зв'язки з партизанами
фашисти закатували 22 жителі
В. Б. З 1959 В. Б.— смт. У
В. Б.— колгосп ім. В. І. Леніна
та радгосп «Багачанський» (обидва — м'ясо-мол. напряму), комбікормовий з-д, ф-ка «Веснянка»,
друкарня, відділення зв'язку,
с. ш., лікарня, два дитсадки, міжколг. будинок відпочинку, Будинок культури на 450 місць, 2
б-ки (74,5 тис. од. зб.). Влітку та
в жовтні 1845 у В. Б. проїздом був
Т. Г. Шевченко. Згадка про село
є в його повісті «Близнецьт» та
в «Археологічних нотатках». В. Б.
відвідували укр. рад. письменники П. Г. Тичина (1940), М. Т.
Рильський (вересень 1960), А. С.
Малишко, М. П. Стельмах. Уродженцями селища є укр. кобзар
Ф. Д. Кушнерик (1875—1946
тут він мешкав і помер) та Герой
Рад. Союзу І. І. Шепель (1906—68). 1978 на фасаді будинку
с. ш. встановлено Шепелю І. І.
меморіальну дошку. У В. Б.
провів дитинство укр. письменник О. В. Донченко (1902—54; див.
Донченку Олесю меморіальна дошка). Сюди слухати пісні Кушне-
рика приїжджав О. П. Довженко
під час зйомок на Полтавщині в
кін. 20-х на поч. 30-х рр. своїх
фільмів. Пам'ятник В. І. Леніну
(1983). На фасаді будинку лікарні 1984 відкрито мемор. дошку
на честь борця за Рад. владу В. П.
Чекалової. На селищному кладовищі Кушнерика Федора могила, 1955 встановлено пам'ятник. Пам'ятники на братських
могилах: борців за Рад. владу
(1950), партизанів і рад. воїнів, що
загинули 1941 та 1943(1947, 1957).
| 