ВЕЛИКИЙ ПЕРЕВІЗ (до 1859 —
Перевіз) — село Шишацького р-ну,
центр сільс. Ради нар. депутатів,
якій підпорядковані нас. пункти
Барані вка, Пелагеївка, Першотравневе, Самари. Розташ. понад
р. Пслом, за 4 км від райцентру
та за 16 км від залізнич. ст. Яреськи. 968 ж. (1993). Вперше згадується в істор. джерелах першої
пол. 17 ст. під назвою Перевіз.
Виникло на торговому шляху з
Миргорода на Полтаву побл. перевозу чер&з річку. За адм. поділом, введеним Б. Хмельницьким
у 1648, П. входив до складу Шишацької сотні Полтав. полку.
1672 за гетьмана І. Самойловича
село П. у складі Шишацької сотні
приєднано до Миргород, полку, де
воно і перебувало до скасування
полкового устрою 1764. 1690 миргород, полковник, а згодом гетьман Данило Апостол одержав царську грамоту на володіння Перевозом. 1710 Петро І підтвердив це право. 1729 в селі наліч. 99 дворів. З 1781 входив до складу Київ,
намісництва, з 1796 — до Малоро
сійської, з 1802 — до Миргород,
пов. Полтав. губ. За переписом
1859 у В. П. (село власницьке та
козацьке) — 100 дворів, 797 ж.,
Покровська церква (дерев., збуд.
1759, реконстр. 1891). У маєтку
поміщика Ф. В. Ляховича у В. П.,
напередодні реформи 1861, проживало 35 ревізьких душ селян та
6 дворових. 1883 у В. П.— 657 ж.,
з них письменних З, господарств козаків — 77, міщан — 6. На 1900
діяло 3 сільс. громади (козаків,
казенних селян та сслян-власників), 1 ярмарок на рік, церковно - парафіяльна Школа, б-ка. Головний промисел серед селян — обробіток дерева. Бондарством займалося — 5, виготовленням дерев, посуду та коліс — 7, коліс та возів — 1 чол. Під час революц.
подій 1905—07 жителі В. П. та
Баранівки підтримували виступ
селян Великих Сорочинців. На
1910 у В. П. Баранівської вол.—
149 господарств, 878 ж., орної
землі — 378 дес, всього посівів — 405 дес.
Рад. владу проголошено в січні
1918. Під час громадян, війни
у В. П. та ін. навкол. селах діяв
партизан, загін, командиром якого був Д. М. Ярош. 1922 СТВ,
ТСО.З, а згодом с. г. артіль
«Червоний кут». На 17.XII 1920 у
В. Великоперевізької сільради
Шишацького р ну 233 г-ва,
1173 ж. На 1939 діяли семирічна
школа, медпункт, б ка. За час
цім. фа сі, окупації (вересень
1941 19.IX 1943) з села вивезено до Німеччини 85, закатовано —
25 чол., Спалено 350 будинків
та 3 колгоспні двори,
школу, клуб. З перших днів Великої Вітчиз. війни біля В. П.
та Баранівки діяв партизан, загін Д. Д. Корнилича—К. Й.
Туткп, а в самому селі — підпільна комсомол, група О. Линника.
У селі центр, садиба колгоспу
ім. Т. Г. Шевченка (тваринницького та рослинницького напрямів),
неповна с. пі., дитсадок на 50
місць, Будинок культури на 400
місць, б-ка (12 тис. од. зб.). Село — газифіковане. Братська могила рад. воїнів, що загинули
(12 чол.), визволяючи 1943 село
від гітлерівських загарбників.
1967 встанов. гранітна стела, на
якій викарбувано імена 155 воїнів-земляків, що полягли на
фронтах Великої Вітчизн. війни.
| 